І на канікулах у нашій школі вирує життя!

Діти з задоволенням і цікавістю відвідують різноманітні гуртки за інтересами, прймають участь у екскурсіях шкільним музеем,

оформлюють виставки своїх робіт.

На заннятті гурка "Юний еколог", проводять дослідження кімнатних рослин.

Та вивчають наукову літературу у групах

Екскурсію у шкільному музеї бойової слави прводить учитель історії Брусенцова О.Д.

Екскурсія
«Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів»

Переможна весна 1945р. Довгий шлях до неї пройшли наші воїни-визволителі. Героїчні битви відбувались і на території України. Матеріали про це, а також про основні події Великої Вітчизняної війни зібрані в цій папці (демонстрація). А це – лише крапля в морі літератури про війну (демонстрація).
Багатьма нагородами відзначала Батьківщина своїх героїчних синів і дочок.
Матеріал про нагороди періоду Великої Вітчизняної війни знаходяться в папці «Ордени і медалі». Ось ордени Великої Вітчизняної війни (демонстрація). Головний серед них – Орден Перемоги.
У кінці жовтня 1944р. вся Україна була визволена від фашизму. Про ці події розповідають матеріали книги «60-річчя визволення України».
А наша Миколаївщина була визволена в кінці березня 1944р.
28 березня війська 3-го Українського фронту визволили Миколаїв і розпочали звільнення території нашого району.
Безпосередньо Очаків визволяла 5-та ударна армія під командуванням генерала Малиновського. Зверніть увагу ось на цей документ «Приказ Верховного Главнокомандующего Генералу армии Малиновскому» від 31 березня 1944р., підписаний Й.Сталіним. В ньому говориться, що Очаків – важливий опорний пункт оборони німців, що запирає вхід до Дніпровсько-Бузького лиману. ЗА цим наказом Москва салютувала визволителям Очакова 12-ма артилерійськими залпами з 124 гармат.
Матеріали про визволення Очакова розміщені в газеті «Чорноморська зірка», в книзі О.Шелеста «Спогади ветеранів Очакова». Доречи, автор пише про важкі погодні умови, що склалися в березні 1944р.: «Через відлигу та дощі дороги були непролазними. Особливо важко доводилось артилеристам. Угрузли автомашини з гарматами. Боєприпаси, продукти харчування та інші вантажі з великими труднощами доставлялися до військових підрозділів».
Не проминула війна і нашу Іванівку. Про події того періоду пише в своїй книзі «Прошлое и настоящее Ивановки» ветеран Великої Вітчизняної війни, місцевий історик Шевчук Володимир Дмитрович.
Пішли на фронт 182 іванівця, з них не повернулися 112.
Нам не можна забувати і завжди слід складати шану людям, що відстояли мирне життя на фронтах Великої вітчизняної війни.
Ви бачите портрети іванівців, що загинули під час війни. Епіграфом до них є слова «Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів». Матеріали про героїв-земляків знаходяться в оцих альбомах «Помните, какой ценой завоевано счастье?». Ми вдячні Шевчуку В.Д., який надав портрети та альбоми.
Вдивіться в ці обличчя. На фронт пішли в основному молоді люди 1912-1923 років народження, самі старші – 40-річні. Багато з них були добровольцями. Хто ж вони? Давайте перегорнемо сторінки одного з альбомів. Чи не правда знайомі прізвища? Багато з них пропали безвісти. про долю одного із земляків ви зараз почуєте.
Фокін Андрій Вікентійович. Він закінчив Іванівську семирічку і пішов навчатись у Миколаївське ФЗУ (фабрично-заводське училище), потім поїхав у Горьківську область і звідти пішов на фронт. Матері він писав «Иду защищать цветущую Украину». А мати чекала. Потім, коли Андрій не повернувся, вона казала: «Я впевнена, що мій син був би хорошою та чесною людиною». Долею цього юнака зацікавився пошуковий загін 7-го класу. Мати Андрія Фокіна, Ірина Семенівна та тітка Чокова Марія передали учням безцінні матеріали. Перед вами лист Андрія з фронту до матері і до тітки. Про загибель Андрія його матері написав друг Копйов Георгій. Листи Андрія і Георгія – приклади справжнього патріотизму.
Хочу зачитати листа Копйова Георгія до матері Андрія Фокіна (зачитується).
Юні шукачі надіслали листа в Архів штабу Червонопрапорного Білоруського військового округу, а потім – до Центрального Архіву в м.Подольск і одержали відповіді, що місце загибелі Фокіна Андрія і Копйова Георгія невідомі. (демонструються листи). А це – взірець подяки Сталіна – Верховного Головнокомандуючого.
У кожного з наших героїчних земляків склалася своя доля, але всі ці долі обірвала війна. Вічна їм шана і пам’ять.

Лист Копйова Георгія матері Фокіна Андрія

Привет с фронта!
Здравствуй, незнакомая мама! Это пишет фронтовик Копьёв Георгий Кузьмич – первый друг Вашего сына Андрюши, с которым я вместе громил немецких гадов. Но теперь мне с ним пришлось расстаться навеки, так как он погиб 19 апреля смертью храбрых. Дорогая мама, простите, что я так вас называю. Пока мы будем живы, будем мстить за Андрюшу. Поэтому знайте, что Андрюши нет в живых, прошу , не печальтесь и не горюйте.

Цікаву виставку робіт оформили у фойє школи гуртківці з образотворчого мистецтва: