Поетичній талант… Він дарує людям відчуття тонкого сприйняття світу, легкості, творчого натхнення, самозначущості, самосприйняття й самовираження.
Кожний вчитель намагається пробудити його в учневі. Наче чарівною паличкою торкаєшся дитини і відчуваєш: його душа прокинулась, відкрила для себе красу світу, затремтіла від неї і народилися поетичні строки…
Вчителі Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені І. Рачкова запрошують познайомитися з першими пробами пера своїх учнів та відкрити для себе нове, свіже світосприйняття:

***

Весно-красно!


Зашуми весною, зелен луже,
Теплий вітер, шелести в гіллі!
Я люблю тебе, весна в калюжі.
Добре жити як на цій землі!

Бачить, як струмки біжать з узгір’я,
Як Іванівкою стелять путь,
Як великі і малі сузір’я
Над моєю школою цвітуть.

Слухати, як плачуть теплі грози
У травневій далі голубій,
Як гудуть гарячі паровози
На далекій станції новій.

Їсти хліб з дорідної пшениці,
Воду пити там, де голубки.
І саджати в землю до зірниці
Від посухи золоті дубки.

На Дніпрі, Десні, Високим Плаї
Все моє, на все життя моє,
Де весна сторіччями гуляє,
Де в труді Вітчизна устає.

Де метал клекоче в домнах дужо,
Де кують у кузнях ковалі.
Красно моя весно, ти мій друже,
Жити довго нам на цій землі.

Хай завжди в житті вирують сили,
Все, що мріяла, я зроблю до пуття.
Мамине ім’я огненокриле
Хай веде мене на все життя!


Учениця 11 класу Яковенко Катерина


***

Цей океан в очах – то просто сльози,
Душа до нитки змокла під дощем.
Фліртують з небом швидкоплинні грози,
Відкинувши задумливість і щем.

Цей океан на дні - миттєвість щастя,
Фрагмент ілюзії в оманливому тлі.
Здолати тінь – в німу безодню впасти,
Забути все і жити у мольбі.

***

Окончен день


Устало в ночь уходит солнце,
Не нарушая мой покой,
Послав последний тонкий лучик,
Поспешно принятый луной.

Усыпав звездной сыпью небо,

Победно квакают лягушки,
Цикады весело трещат.
Уткнувшись лицами в подушки,
Спокойным сном все люди спят.


Вступает ночь в свои права.
Клониться колос спелым хлебом,
И дышит свежестью трава.



Выпускник школы 2009г. Онищенко Стас


Поруч з творчими дітьми завжди працюють у школі і творчі вчителі, світосприйняття яких дарує радість пізнання світу.
Деякі з них Вам вже давно знайомі. Це Муравйова Т. С., яку природа наділила не лише музичним талантом, а і поетичним даруванням. Запрошуємо до зустрічі…

***

Весела жінка
Про мене думають : звичайна,

Допоки є довкола люди,
Дотепна, вміє розсмішить.

Яким потрібно помогти,
Але життя моє – це тайна

Допоки світ байдуже судить
Не всім доступної душі.

Про біль чужої самоти.

Прорвіться крізь мою веселість

– Сміюсь – допоки силу маю,
Вас подивом ошпарить суть:

Не гнуся як гілки беріз.
Бо я – це дерево на скелі,

А силу я свою черпаю
Яке вітрами не зігнуть.

З невиплаканих мною сліз

Так, я сміюсь і клопочу,
Бо треба, треба, варто жить! – 
Я мрію, я живу, лечу
Допоки в серці щастя квіти!

                                                         Муравйова Т. С.

                         

Одинокий странник

На плече котомка

Ты ль судьбы избранник,

Или смех вдогонку?

Ты ль людьми поруган,

Или одиноко,

Суетой напуган,

И бежишь от Бога?

Путь твой - лишь ухабы,

Грязь струится с платья

Хорошо узнать бы

Где по духу братья.

Где тебя согреют,

Душу обласкают,

Но рассвет сереет,

Сны не отпускают.

И кому есть дело,

Что под грязной тогой,

Чистотой белеет

То, что дано Богом,

То, что не чернеет

Что не умирает

И опять дорога

Душу очищает.

                                  Михайлова Е.В.

                                              учитель химии и биологии