Матеріал підготувала учитель хімії і біології Іванівської ЗОШ( І-ІІІ ст)
Михайлова О.В.
ЩО ТАКЕ МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ?
Мала академія наук України - сприяє виявленню здібностей, обдарувань і самовизначенню та реалізації особистості засобами залучення до пошукової, експериментальної, дослідницької роботи в різних галузях науки і техніки, забезпечує її творчий, інтелектуальний, духовний розвиток, професійну орієнтацію, підготовку до майбутньої професійної та громадської діяльності.
Мала академія здійснює свою освітню і наукову діяльність в позаурочний та позашкільний час і об'єднує на принципах добровільності та доступності учнів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ-го та Ш-го ступенів, ліцеїв, гімназій, інших типів освітніх і наукових закладів.
Основними завданнями Малої академії наук України є:
пошук, розвиток та підтримка здібних, обдарованих, талановитих учнів;
виховання свідомого громадянина України;
створення умов для творчого, інтелектуального, духовного самовдосконалення учнів та його стимулювання;
формування в учнів умінь та навичок культури наукового дослідження;
формування соціально-адаптованої особистості, її громадського досвіду;
пропаганда наукових досліджень учнів та захист їх авторських прав і інтересів;
задоволення потреб учнів у професійному самовизначенні та творчій самореалізації.
Засновником Малої академії наук України є Міністерство освіти і науки України.
Засновниками територіальних відділень, наукових товариств учнів Малої академії як правило є Міністерство освіти і науки Автономної республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Також за погодженням з відповідним органом управління освіти і науки співзасновниками територіальних відділень, наукових товариств учнів можуть виступати академічні, науково-дослідницькі установи, вищі навчальні заклади, творчі спілки, громадські організації та окремі особи, які мають досвід роботи з учнями, відповідну матеріальну базу, наукове та педагогічне кадрове забезпечення.
Засновник Малої академії, територіальних відділень, наукових товариств учнів або уповноважений ним орган здійснює фінансування Малої академії , її матеріально-технічне забезпечення.
Мала академія наук у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про освіту", Законом України "Про загальну середню освіту", Законом України Про позашкільну освіту", Законом України "Про мови", Положенням про позашкільний навчальний заклад. Положенням про загальноосвітній навчальний заклад та іншими нормативно-правовими актами.
ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В МАЛІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
Територіальні відділення, районні (міські) наукові товариства учнів, наукові товариства навчальних закладів різних типів працюють за планами роботи, розробленими виконавчими дирекціями, координаційними радами і погодженими з їх Президіями та затвердженими відповідними органами управління освітою та наукою, в сфері управління яких вони перебувають.
Навчально-виховний процес у наукових секціях здійснюється за навчальними планами програмами, затвердженими адміністраціями навчальних закладів та погодженими з відповідними органами управління освітою та наукою.
Запровадження експериментальних програм проводиться відповідно до нормативно-правових актів Міністерства освіти і науки України.
Навчальними програмами і планами має передбачатися:
? проведення систематичних занять гуртків, наукових секцій;
? організація індивідуальної і колективної форм роботи (експедицій, пошукові операцій, очно-заочних шкіл, профільних та оздоровчих таборів тощо);
? проведення масових заходів (конкурсів, змагань, олімпіад, турнірів тощо).
Навчання і виховання учнів у гуртках і наукових секціях здійснюється. диференційовано відповідно до індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів, здібностей, учнів з урахуванням їх віку, психофізичних особливостей, стану здоров'я у різноманітні; організаційних формах заняття: лекція, індивідуальне заняття, конференція, семінар читання, вікторина, конкурс, екскурсія, експедиція, дослідна робота в лабораторіях, майстернях, теплицях, архівах на науково-дослідницьких земельних ділянках, сільськогосподарських та промислових підприємствах, на природі та в інших формах.
Під час осінніх, зимових, весняних та літніх канікул територіальні відділення, наукові товариства учнів можуть проводити навчальні збори, сесії, до участі в яких залучаються провідні вчені, педагоги, творчі працівники.
Для найбільш обдарованих учнів можуть організовуватись профільні очно-заочні школи, які створюються за згодою базових навчальних закладів, позашкільних навчальних закладів обласного підпорядкування, академічних установ, вищих навчальних закладів тощо. У програмах їх роботи мають бути лекції, семінари, лабораторно-практичні заняття по секціях, науково-практичні конференції, захисти творчих робіт, конкурси, олімпіади та інше.
Базовий навчальний заклад забезпечує безпечні умови навчання, виховання та праці учнів.
Тривалість навчального року, тривалість занять у гуртках, наукових секціях, наповнюваність груп встановлюється відповідно до чинного законодавства.
Мала академія має право укладати угоди про спільну роботу з науково-дослідницькими установами, вищими навчальними закладами, підприємствами.
Просвітницько-масова робота Малої академії наук України сприяє реалізації завдань навчання і виховання, всебічному розвитку учнів та стимулюванню їх інтелектуального і творчого самовдосконалення, а також пропаганді діяльності наукових товариств учнів.
Просвітницько-масова робота проводиться відповідно до затверджених календарних планів роботи секцій, наукових товариств учнів, територіальних відділень Малої академії наук України за рахунок державних коштів та коштів, отриманих з інших джерел фінансування.
Головними формами просвітницько-масової роботи Малої академії наук України є: конкурси науково-дослідницьких робіт, наукових рефератів, творчих робіт, винаходів, а також конференції, круглі столи, диспути, дискусії, аукціони творчих ідей, наукові читання, свята, збори, зльоти, очно-заочні школи, університети юного науковця, виставки науково-дослідницьких робіт учнів, колоквіуми, тижні науки і техніки тощо.
Головним масовим заходом є Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії, який включає в себе 3 етапи (І - районний (міський), II-обласний, III - Всеукраїнський).
Головними вимогами до організації проведення заходів є:
? пошук, розвиток та підтримка юних талантів;
? зосередження уваги на особистості юного науковця;
? пропагування діяльності Малої академії наук України;
? підведення підсумків певного етапу роботи.
СТРУКТУРА ТА ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
Наукова робота - це самостійно виконане наукове дослідження тієї чи іншої проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результат власного пошуку, власні висновки, її якість може бути визначена за такими критеріями:
- актуальність обраної теми
- складність, науковість, повнота розкриття теми
- аргументованість висновків
- елемент творчості
- стиль, грамотність
Перш ніж працювати над обраною темою, учень повинен мати уявлення про методи наукового дослідження - тобто шлях дослідження, спосіб досягнення рішень конкретних завдань. При дослідженні мовних фактів можуть бути використані, наприклад, такі методи: індукція, дедукція, аналіз, синтез, описовий, порівняльно-історичний, лінгвістичної географії, зіставний, структурний, методи соціолінгвістики (анкетування, інтерв'ювання, спостереження, експериментування тощо).
Наступним важливим кроком с вибір теми дослідження. Правильно обрати тему роботи - це наполовину забезпечити її успішне виконання. При цьому потрібно обов'язково враховувати сили й здібності учня. У самому формулюванні теми міститься мета дослідження, яка в процесі дослідження може розвиватися й збагачуватися, але її суть залишається тою самою, доки проблема не буде розв'язана. Тема повинна бути актуальною та відзначатися новизною. Формулювання теми передбачає і з'ясування шляхів, методів її вирішення. Від правильності формулювання теми і завдань дослідження залежить і кінцевий результат.
"Якщо говорити, наприклад, про лінгвістику, то й надалі залишається актуальним дослідження структури мови, її рівнів і одиниць (фонем, морфем, лексем, синтаксичних конструкцій) у їх синтагматичних зв'язках та парадигматичних відношеннях... Не втратили значення дослідження зв'язків і співвідношення мовних явиш і мови в цілому з позамовною дійсністю - проблеми кореляції мови і мислення, мови і суспільства, мови і культури тощо, закономірностей розвитку і функціонування мов... Актуальним с вивчення процесу становлення і функціонування мови як державної, шляхів нормування і стандартизації української галузевої термінології, а також дослідження нових явищ, спричинених сучасними суспільно-політичними обставинами... Актуальними залишаються дослідження з лексикографії, лінгводидактики, машинного перекладу, автоматичного пошуку інформації тощо" [1:29,30].
Назва теми повинна бути простою, по можливості короткою і оригінальною, іноді для більшої конкретизації до назви можна додати невеликий підзаголовок (2-5 слів). У назвах необхідно уникати ускладненої термінології, особливо так званого псевдонаукового характеру, як, наприклад, "Дослідження питання...", "Деякі питання...". "Дослідження деяких
шляхів...".
Перед тим, як робити науковий виклад теми, виконавець повинен мати вже зібраний фактичний матеріал, розгорнутий план свого твору, чітко уявляти всю його структуру. Чітке уявлення мети та провідної ідеї дослідження гарантує правильне викладення кожної думки.
Науково-дослідницька робота мас таку структуру: вступ, основна частина, висновки, література, додатки (за їх необхідності).
У вступі потрібно розкрити сутність і стан вивчення проблеми, що розглядається, її значущість. Чітко визначити предмет дослідження, вказати, хто з науковців працював над дослідженням даної теми, що вдалося вирішити, які питання потребують подальшого опрацювання. Необхідно чітко сформулювати мету роботи та окреслити ряд конкретних завдань, розкрити новизну, практичне та теоретичне значення дослідження, його актуальність. Під актуальністю насамперед розуміють доцільність даної роботи для розвитку відповідної галузі науки, особливо вітчизняної.
Основна частина роботи обов'язково складається з декількох розділів, які можуть мати підрозділи, пункти та підпункти. Знижує рівень роботи переобтяженість її матеріалами, які взагалі не стосуються теми дослідження. В основній частині потрібно висвітити теоретичні основи роботи, розкрити зміст використаних термінів, викласти хід дослідження. Учень повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичені матеріали або окремі тези. Зміст роботи має відповідати меті, наприклад, у роботах із літературознавства не підміняти аналіз творчості письменника викладом його біографії. Особливої уваги необхідно надати логічності викладу та плавності переходу від викладу одного питання до іншого. Не потрібно зловживати цитуванням, але принципові для змісту роботи думки науковців потрібно процитувати.
У висновках необхідно зробити короткий виклад найважливіших результатів, які були одержані в ході роботи. Вони мають відповідати меті та завданням дослідження, про які було повідомлено у вступі, та сформульовані відповідно до опису основної частини. Варто наголосити на важливості отриманого наукового здобутку для науки, при потребі можна сказати про перспективу даного дослідження, викласти рекомендації щодо використання одержаних результатів. Висновки мають бути конкретними, підкріплені фактами та логічно випливати з них. У висновках не повинно бути ні нових фактів, ні нових узагальнень порівняно з попереднім текстом.
Список літератури пишуть з нової сторінки й називають „Література". Якщо ж під час дослідження користувались архівними матеріалами, даними з мережі Інтернет, то список літератури потрібно назвати „Список використаних джерел". Список використаної літератури містить перелік джерел (художніх текстів, наукових прань і т.д.), на які спирається робота. При цьому як таких, які безпосередньо цитуються в роботі, так і таких, на які в ній посилаються без наведення відповідних цитат. Літературні джерела оформляють відповідно до стандарту й розміщують в алфавітному порядку прізвищ авторів. Газетні публікації варто використовувати лише в крайньому випадку. Краще пошукати роботи цього ж автора в інших виданнях. Під час роботи над дослідженням учень повинен користуватися енциклопедичними та тлумачними словниками, які допоможуть з'ясувати значення термінів чи понять.
Поділ на два списки мас місце у випадку, якщо, крім вітчизняних, у роботі використовуються іншомовні джерела. Українськомовні та російськомовні джерела не розділяються і подаються єдиним алфавітним списком.
Зразок оформлення списку літератури
1.Артемчук Г. та ін. Методика організації науково-дослідницької роботи: Навчальний посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. - К.: Форум, 2000. - 271 с.
2.Волобуєва А. Організація самостійної пошукової діяльності учнів на уроках математики// Обдарована дитина. - 2000.- №4. - СІ2-15.
3. Народ скаже - як зав'яже/ Упорядник Н.Шумада. - К.: Дніпро, 1985. - 124с.
4. Ситченко А. Визначення індивідуального стилю письменника (На основі
структурування поняття) //Дивослово. - 2002. - №5. - с.48-51.
5.Тичина П. Твори. - К.: Молодь, 1990. - 116 с.
6.Фразеологічний словник української мови: У 2 т. - К.: Наукова думка, 1993.
7.Юркевич П. Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова Божого// Юркевич П. Вибране. - К.: Абрис. 1993. - С.41-44.
Робота може містити додатки (таблиці, діаграми, графіки, схеми та ін.), що підвищує науковий рівень дослідження, робить висновки переконливішими і аргументованішими. Додатки оформляються в кінці роботи, кожен з нової сторінки, мають назви й нумеруються буквами (наприклад: Додаток А).
Науково-дослідницька робота повинна засвідчити теоретичні знання учня; навички самостійно опрацьовувати наукові джерела (статті, монографії, матеріали творчих дискусій тощо) і на їх підставі приходити до самостійних висновків та узагальнень оригінального наукового характеру. Мова науково-дослідницької роботи повинна бути точною, чіткою, зрозумілою й позбавленою подвійного тлумачення
Як показує досвід роботи, типовими недоліками багатьох учнівських наукових досліджень є їх реферативно-описовий характер; неповнота розкриття теми (це часто трапляється через те, що сама тема сформульована занадто широко й учень просто фізично не в змозі її осягнути й дослідити); відхилення від теми дослідження; не визначено завдань дослідження, які потрібно виконати задля досягнення мети; відсутність посилань на використану літературу; не дотримання наукового стилю викладу; відсутність власних
висновків, які б логічно випливали з проведеного дослідження; наявність пунктуаційній стилістичних, мовленнєвих помилок тощо.
Організація пошукової діяльності учнів дає їм можливість самостійно та цілеспрямоване працювати, розвиває креативне мислення, вдосконалює систему теоретичних знань, практичних вмінь та навичок. Але учитель повинен усвідомлювати, що робота над розвитком науково-дослідницьких здібностей учнів повинна носити не епізодичних характер, а представляти собою цілісну систему навчання. Лише за такої умови ми можемо досягти якісних результатів.
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ І ПОДАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ
Робота оформляється за схемою курсової (дипломної) роботи вищих навчальних закладів освіти.
Обсяг науково-дослідницької роботи не повинен перевищувати 30 друкованих сторінок. Кожна робота складається із вступу, основної частини та висновків.
Завершують наукову роботу список використаної літератури (в алфавітному порядку) і додатки.
Кожен пункт плану потрібно починати з нової сторінки.
Оригінал друкується на папері формату А-4 (з використанням шифрів текстового редактора Місrоsoft Wогd розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом). Відтиски на папері повинні бути чіткими.
Розмірні показники друку:
- в одному рядку 60 + 2 знаки з урахуванням пропусків між словами;
- абзацний відступ 3-5 інтервалів;
- на одній сторінці суцільного тексту 40 +2 рядки;
- верхнє поле 20мм, праве - 10мм;
- ліве нижнє довільне, але не менше 20мм;
- заголовки відокремлюються від тексту зверху і знизу 3 інтервалами.
Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ". "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ЛІТЕРАТУРА"' друкуються великими літерами симетрично тексту. Заголовки підрозділів друкуються малими літерами (крім першої - великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовку не ставлять. До загального обсягу роботи не входять додатки, рисунки, таблиці, які займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають нумерації на загальних; засадах.
Нумерація сторінок, розділів, пунктів, таблиць, формул подасться арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки.
Кожна таблиця повинна мати свою назву, яка б відповідала її змісту. Назва і слово "Таблиця" починається з великої літери. Назва не підкреслюється.
Оформлення цитат. Після лапок або без цитатних посилань в квадратних дужках: [2, 34]. де перша цифра вказує на порядковий номер джерела в списку літератури, а друга - на сторінку, де міститься цитата. Посилання на авторів та джерела, з яких запозичуються матеріали або окремі результати, - обов'язкове.
Захист здійснюється на основі другого примірника.
Наукова робота обов'язково підлягає оцінці відповідними фахівцями (досвідченим вчителем, науковцем, спеціалістом певної галузі).
Робота повинна бути виконана державною мовою. ові вимоги до науково-дослідницьких робіт.
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним методики експерименту.
Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напрямам секцій наукових відділень МАН.
1.2. Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень, пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію дослідника.
У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти: визначення мети, об’єкта та предмета дослідження, завдання, методика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів. Зміст та результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.
Назва роботи має бути стислою і відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.
1.3. На наукову роботу обов'язково подаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців, спеціалістів із певної галузі).
Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку.
1.4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примірниках: один використовується журі під час оцінки роботи, другий – учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними.
1.5. До розгляду не приймаються роботи, тема і зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені у попередні роки і не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел та власних висновків з обраної тематики.
Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються.
Також до розгляду не приймаються роботи без відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог тез.
2. СТРУКТУРА РОБОТИ
Робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).
3. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОБОТИ-
3.1. Титульний аркуш.
Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком (додаток 4.1).
3.2. Тези.
У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.
У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального відділення МАН; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності науковий ступень, вчене звання) наукового керівника.
3.3. Зміст.
Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.
Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.
3.4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).
Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.
Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальна розшифровка.
Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні.
3.5. Вступ.
У вступі коротко обґрунтовується актуальність та доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи і зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження; дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт — прикладну цінність отриманих результатів.
У випадку використання у роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).
Обсяг вступу — 2-3 сторінки.
3.6. Основна частина.
Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.
В основній частині роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.
Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати.
3.7. Висновки.
Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.
3.8. Список використаних джерел.
Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 – 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582 – 97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
Наприклад,
- книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М., Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с.
- збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149-180.
- стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. – 2004. - № 2. – С. 2-6.
Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.
Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html.
Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua.
3.9. Додатки.
У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.
4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ
4.1. Загальні вимоги.
Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).
Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.
Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.
Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секції російської мови дозволяється оформлення російською); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою.
Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.
4.2. Правила нумерації в роботі.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.
Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези і додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».
Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.
Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.
Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.
У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.
Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.
Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».
Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».
Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток має мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».
4.3. Правила цитування та посилання на використані джерела.
Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.
Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.
Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».
Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».
Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.
Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».
Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».
На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».
4.4. Правила оформлення формул.
Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.
Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.
Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.
Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.
4.5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.
Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.
Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.
Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.
Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва – посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.