Ми пам’ятаємо про Вас

В1975р. в званні полковника звільнився у запас. Жив і працював у м. Ялта.

«

Наш славетний земляк»


Мудрі люди кажуть «Не місце красить людину, а людина - місце». Так сталося і з нашою Іванівкою : пишаються односельці своїм земляком - військовим льотчиком Героєм Радянського Союзу Рачковим Іваном Іллічем. Пишаємося і ми – педагогічний та учнівський колективи Іванівської школи, яка з липня 2004 року носить ім’я І. Рачкова.
8 березня 2011 року виповнилося Герою 90 років. Був Іван Ілліч мудрою і шанованою людиною. Його життя дає багатий матеріал для патріотичного виховання в першу чергу нас, учнівської молоді, тим більше, що протягом тривалого часу Іван Ілліч мав тісні зв’язки з вчителями та учнями школи.
Народився Герой 8 березня 1921 року в селі Іванівка Очаківського району Миколаївської області у сім’ї селян. Навчався Іван спочатку в Іванівській семирічній школі, а потім в середній школі міста Очакова. З 1939 року служив на Червонопрапорному Балтійському флоті командором – навідником, брав участь у війні з білофінами. У 1941 році вступив до військово-морського авіаційного училища імені Леваневського. З 1944 року Рачков І.І. - учасник Великої Вітчизняної війни. Воював на Балтиці.
За потоплення п’яти транспортів ворога і тральщика загальною водотоннажністю 43 тисячі тонн і проявлені при цьому мужність та героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 березня 1945 року штурману ланки торпедоносців 51-го мінно-торпедного авіаполку 8-ї мінно-торпедної дивізії авіації Червонопрапорного Балтійського флоту молодшому лейтенанту І.І. Рачкову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Іван Ілліч нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапору, орденом Червоної Зірки та багатьма медалями.
У 1975 році Рачков у званні полковника був звільнений в запас. Жив у Ялті, де очолював міський штаб оборони. Помер Рачков Іван Ілліч 4 грудня 2000 року.
Під час відвідин школи (а приїздив Іван Ілліч у село щорічно) спілкування з ним приносило і вчителям, і учням справжню насолоду.
Наш земляк охоче ділився спогадами про свої героїчні будні. А одного разу розповів про свій останній 49-ий бойовий виліт. А ми дізнались про це від ветерана Великої Вітчизняної війни Шевчука Володимира Дмитровича, який особисто знав і спілкувався з І.І. Рачковим.
4 травня 1945 року у Східній Прусії – Померанії в небо екіпаж гідролітака піднявся у складі пілота, молодшого лейтенанта Михайла Володимировича Борисова, штурмана, молодшого лейтенанта І.І. Рачкова та стрілка-радиста старшини Андрія Івановича Дьоміна. На рейді в бухті Свінемюнде стояло близько 20-ти ворожих суден. Серед них був і лінкор «Шлезиен». Його потопити треба було обов’язково. Це був наказ командуючого Червонознаменним Балтійським флотом адмірала В.В. Трибуцу. Літак ніс дві двохтонні торпеди. Над бухтою висів дим. Літак знизився до 300 метрів і льотчики побачили ворожі кораблі. Їх гармати били по літаку.
« Бойовий курс – 340 », - доповів І.І.Рачков.
«Бити однією торпедою» , - наказав командир.
«Менше висоту, командир», - попросив штурман.
Літак ліг на бойовий курс. Лінкор швидко наближався. З палуби по торпедоносцю вдарили із скорострільних гармат. М. Борисову здалося, що І. Рачков довго цілиться, адже він завжди такий швидкий, кмітливий, а тут…
«Залп», - гукнув штурман і став спостерігати за торпедою, а вона стрімко уходила униз, потім пірнула у воду і, залишаючи пінний слід, пройшла поряд з лінкором.
І.Рачков впавшим голосом доповів:
«Промахнулися, командир!».
При повторному заході з лінкора знову вдарили зенітки, але літак йшов на ворожий корабель. Картушка компасу здалося завмерла. Очі не відривалися від авіагоризонту та вказівників швидкості. Штурман І. Рачков чекав спокійно. Час , здавалося, зупинився.
І ось різкий голос І. Рачкова: «Залп!». Торпеда пішла на лінкор, а зенітні гармати «Шлезиена» несамовито били по літаку. М. Борисов кидав літак то направо, то наліво, щоб сплутати розрахунки гітлерівських зенітників.
А І. Рачков строчив по них з носової гармати. І ось переможений крик
«Вибух! Попала!» У всіх на очах сльози, буйна радість.
Майже через 30 років доля звела І.І Рачкова з підполковником П.В. Архиповим, який бачив потоплений «Шлезиен». Він розповів І.І. Рачкову, що такої купи техніки ніколи ні до, ні після під час війни не бачив. Це вразило. Перевернутий лінкор був схожий на скелю, бо піднімався з води кормою на 20 – 30 метрів. П.В. Архипову розповіли про сміливців льотчиків, що потопили корабель, і мрією життя фронтовика стало зустрітися з кимось із екіпажу, але в першу чергу саме з І.І Рачковим.
За весь бойовий час екіпажем штурмана І. Рачкова було потоплено 7 транспортів противника загальною водотоннажністю 65 тисяч тон.
В Іванівці живе світла пам'ять про Івана Ілліча Рачкова, яку зберігає в першу чергу учнівська молодь. В 1979 році на честь Героя відкрита пам’ятна дошка на іменному полі, в шкільній музейній кімнаті зібрані матеріали про І.І. Рачкова. У 2004 році колектив школи заклав парк на честь Героя, яким опікується і зараз, це жива пам'ять про славетну людину.
Педколектив школи урочисто відмітив 90-річчя з дня народження І.І. Рачкова. Тепер в рекреації школи розташована експозиція, присвячена Герою – земляку.